(0472)37-34-56

37-52-67

м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького 61

Iнтернет приймальня

Туберкульоз , його симптоми та профілактика

27 марта 2017 в 11:36

Туберкульоз , його симптоми та профілактика

                                                  

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою в Україні та у світі. Згідно  статистичних даних  щороку  в усьому світі від туберкульозу гине  близько 2 млн. людей. Що стосується України -  щодня виявляють понад 100 нових випадків захворювання.

Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії  туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), що характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах  у поєднанні із неспецифічними реакціями та поліморфним проявом хвороби.

У людини туберкульоз викликають мікобактерії двох типів:  Mycobacterium tuberculosis – в 92% випадків, в інших випадках – М. bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби). М. tuberculosis представляють собою  нерухомі тонкі палички, які  стійкі в зовнішньому середовищі:  протягом 3-4 міс. зберігаються на сторінках книг, 10 днів – у вуличному пилу, у воді – до року, десятиліттями – в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при ультрафіолетовому опроміненні і кип’ятінні.

 Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м’ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин.

Шляхи передачі: повітряно-крапельний – частіше, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду).

Особливістю туберкульозної інфекції є тривале (протягом багатьох років, а в деяких випадках і довічно) збереження життєздатного збудника в лімфатичних вузлах, осередках дисемінації і в первинному осередку. Ослаблення організму і зниження імунітету призводять до  їх активізації.

Групи ризику на зараження туберкульозом визначається підвищеною  сприйнятливістю до інфекції і контакт з хворим  на відкриту форму туберкульозу. До груп ризику входять:

  • Особи, які перебувають в тісному, постійному побутовому контакті з хворим (студенти в гуртожитку, члени однієї сім’ї),
  • Люди, які зловживають наркотиками, алкоголем,
  • Особи з поганими соціально-побутовими умовами життя,
  • Особи без постійного місця проживання,
  • Безробітні та малозабезпечені,
  • Медичні працівники,
  • Особи з ослабленим організмом, при  голодуванні  та наявності супутніх хронічних захворювань (які страждають на цукровий діабет, тяжкі захворювання нирок, кишківника, які отримували  променеве лікування, онкохворі, ВІЛ-інфіковані та  ті, які раніше хворіли на туберкульоз).

Розрізняють два основних види туберкульозу: позалегеневий туберкульоз і туберкульоз легень, який вражає  більше ніж 80 % усіх  випадків .

Види туберкульозу

Потрапляючи в організм людини, туберкульозна паличка викликає запалення. Однак робить це дуже повільно. Первинним називають захворювання, якщо воно розвинулося при першому ж попаданні інфекції в організм. При цьому організм ще не виробив методи боротьби з мікобактеріями, тому інфекція досить легко поширюється по всьому організму. При цьому формується первинний осередок запалення - обмежена ділянка запалення легені. Також може розвинутися запалення лімфатичних судин (лімфангіт). При загоєнні первинного вогнища зона ураження просочується кальцієм і твердне. Це утворення називається вогнищем Гона. Такі включення в легенях часто виявляються у літніх людей, які перенесли приховані форми туберкульозу. Після утворення такого вогнища мікобактерії ще довго зберігаються в легенях. Взагалі  така форма туберкульозу - найлегша. Людина може і не помітити її. Але якщо імунітет ослаблений, можливі і більш серйозні форми. Найчастіше це вторинний туберкульоз, який розвивається з первинного вогнища:

  • При дисимінованому (розсіяному) туберкульозі в легенях утворюється кілька вогнищ запалення. Зазвичай при такому туберкульозі легень вражаються також кістки, суглоби, серце, головний мозок, печінка, нирки.
  • Найпоширеніша форма туберкульозу легень - інфільтративний туберкульоз. Інфільтрація - це заповнення  тканини органу клітинами запалення. При цьому на рентгенограмі видні неоднорідні тіні з нечіткими краями діаметром більше 1 см. Ця форма може протікати і безсимптомно, і з характерними симптомами - кашлем, кровохарканням, інтоксикацією.  Може перерости в казеозну пневмонію.
  • При казеозній пневмонії вражена одна частка легень і більше. Ця форма характеризується утворенням- казеозним (сирнистим) некрозом ( відмерлі тканини) .Це гостро прогресуюча форма туберкульозу, летальність в перший місяць при ній близько 14 %.
  • При кавернозному туберкульозі легень в тканині ураженого органу утворюються порожнини зі стінками зі сполучної тканини. Порожнини можуть досягати значних розмірів - 6 см в діаметрі, а іноді і більше. Ця форма порівняно молода, вона з'явилася в той час, коли туберкульоз стали лікувати антибактеріальними засобами. Вона практично не проявляється, проте каверна  може стати причиною легеневої кровотечі.
  • Кавернозний туберкульоз може перерости в фіброзно-кавернозну форму. При цьому в легенях утворюються товстостінні каверни, частина легені заміщується фіброзною тканиною, а бронхи можуть деформуватися. Страждаючі цією формою туберкульозу легень найбільш небезпечні для оточуючих, так як в одній каверні у них приблизно 1010 - 1012 мікобактерій. Вони виділяють їх у навколишнє середовище при кашлі. Для самого пацієнта ця форма небезпечна легеневими кровотечами, приєднанням грибкової інфекції, спонтанним пневмотораксом (скупчення повітря в плевральній порожнині, в результаті чого в грудній клітці змінюється тиск і порушується повітрообмін) .
  • При розростанні сполучної тканини в легенях і плеврі розвивається циротичний туберкульоз легень. Це кінцева форма туберкульозу легень. Вона часто призводить до смерті пацієнта.

Симптоми туберкульозу легень. Найхарактернішим симптомом є кашель, сухий чи з виділення харкотиння, який триває більше 2-3 тижнів. При цьму може спостерігатись втрата маси тіла, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна або фебрильна температура  тіла (37,1-38oС та вище), пітливість, втрата апетиту, болі в грудній клітці, поява задишки та кровохаркання. Дані симптоми не є специфічними і можуть спостерігатися також при злоякісних захворюваннях чи гнійно-запальних захворюваннях легень, але можливість туберкульозу не виключається. Всі пацієнти,які мають такі симптоми повинні обов’язково пройти флюорографічне або рентгенологічне обстеження і  здати харкотиння для дослідження на наявність мікобактерій туберкульозу. У разі підозри на туберкульоз хворий направляється на консультацію до фтизіатра для уточнення діагнозу та необхідного лікування.

Профілактика. На сьогоднішній день основою профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-7 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 – 14 років. З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на рік (в залежності від стану здоров’я, професії і приналежності до різних «груп ризику»). Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту,при необхідності потрібна консультація фтизіатра, яким  може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами.

Лікування туберкульозу проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних закладах. Лікування хворих на туберкульоз складається з 2 етапів — основний курс хіміотерапії та реабілітація після основного курсу хіміотерапії. Основний курс хіміотерапії — це тривале безперервне комбіноване лікування антибактеріальними препаратами I ряду (ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину, піразинаміду, етамбутолу), а при наявності стійкості МБТ до цих препаратів, використовують режими хіміотерапії із застосуванням препаратів ІІ ряду та резервних. Лікування та реабілітація хворого на туберкульоз проводиться під наглядом фтізіатра.